– Покликати до мене Асасина! – волав король, гримаючи кулаком по різьбленому дубовому столі. Від його ударів дерев’яні фігурки на карті міста підстрибували і валилися з ніг. Начальник варти мовчки вклонився і, причинивши за собою двері, пішов. Повернувся від за півгодини у супроводі темної фігури в плащі. Королівський Асасин був одягнений у міцний шкіряний жилет чорного кольору, чорні штани, а на ногах носив високі чоботи. За пояс у нього були заткнуті два кинджали, а обличчя прикривала величезний розлогий капелюх. – Ваша Величносте! – проскрипів асасин, вклоняючись. – Ось і ти, нарешті, – різко проговорив король, і, круто розвернувшись на каблуках, вказав пальцем на стіл.– Дивись. Цей нахаба посмів суперечити мені. Мені. Королю! Наказую тобі, займися ним, не бажаю більше нічого чути про цього торговця. Асасин знову вклонився, і, махнувши чорним плащем, пішов…
